Щирі слова подяки вчителю у прозі, до сліз

Шановна Марія Іванівна! Ми раді що наш класний керівник був дійсно – класним! Кращого вчителя ми не могли собі побажати і тому нам шкода з вами розставатися. Дякую Вам за Вашу підтримку і участь. За те, що ділили з нами радості і невдачі. Дякуємо і за те, що знаходили потрібні слова в потрібний момент і знаєте, що таке індивідуальний підхід до учнів. Нам залишається тільки побажати, щоб всі люди, що зустрічаються на життєвому шляху, були схожі на вас. А Вам, від імені всього 9 «Б» класу, бажаємо легкого професійного шляху, активного довголіття і талановитих учнів. Нехай вас завжди оточують тільки вдячні, розуміють, що люблять і поважають вас люди!

Від імені всіх батьків хочемо висловити подяку за індивідуальний підхід до кожної дитини, розкриття умінь і талантів кожного. За творчі успіхи наших дітей, за радість в пізнанні нового, за допомогу в пережовуванні матеріалу.

Слова подяки вчителю у прозі

Подякувати вчителю до сліз

Спасибі, дорогий вчитель, спасибі Вам за те, що Ви – такий чуйний і добрий чоловік, за те, що не дивлячись на всі перешкоди і сумніви Ви завжди вірите в краще і допомагаєте іншим дивитися на світ з оптимізмом. Дякую Вам за знання, за мудрі поради, за руку допомоги в скрутну хвилину. Бажаю Вам, мій шановний учитель, здоров’я, сил, удачі і натхнення.

Улюблена вчителька, спасибі за те, що стали нашим другом, за вашу добру посмішку і ласкавий погляд. Нам так цікаво слухати все, про що ви розповідаєте. Нехай сонячні промінчики завжди піднімають вам настрій, а ми будемо радувати вас своїми перемогами і досягненнями!

Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!